Розвиток волонтерської діяльності під час воєнного стану потребує додаткового регулювання трудових відносин. І роботодавці, і волонтери ставлять питання про те, яким чином оформити відсутність на роботі працівника, який здійснює волонтерську діяльність.
Основні засади волонтерської діяльності визначає Закон України «Про волонтерську діяльність», який зазначає, що волонтер – це фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги. Свою діяльність волонтери можуть провадити на базі організації чи установи на підставі відповідного договору між, або без нього, та можуть отримати посвідчення волонтера.
У свою чергу, ані вище згаданий закон, ані Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП) не встановлюють особливих трудових прав чи гарантій для волонтерів. Стаття 119 КЗпП що встановлює гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків не поширюється на волонтерів, за ними не зберігається робоче місце та середній заробіток.
Таким чином, роботодавець має право врахувати неявку працівника – волонтера на роботу та у навіть звільнити його за прогул. Але у такому випадку працівник може звернутися до суду з оскарженням цього звільнення. Суд, в свою чергу, може визнати причину відсутності працівника на роботі поважною та зобов’яже роботодавця поновити його на роботі з виплатою останньому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Тож для уникнення складних юридичних ситуацій оптимальним рішенням буде встановлення «домовленостей» між працівником – волонтером та роботодавцем.
Під час здійснення волонтерської діяльності працівнику краще попередити роботодавця про це, надавши копії договору(за наявності), посвідчення волонтера або довідку від організації, де він здійснює таку діяльність, якщо договір про волонтерську діяльність укладено не було. Роботодавець, в свою чергу, зможе знайти підходящий для працівника – волонтера режим роботи, зважаючи на посадові обов‘язки працівника та об‘єм роботи, яку той має виконувати.
Якщо обов’язки працівника дозволяють суміщати роботу та волонтерство, то йому можна:
- встановити неповний робочий час (ст. 56 КЗпП),
- встановити дистанційну роботу (ст. 60-2 КЗпП),
- встановити гнучкий режим робочого часу (ст. 60 КЗпП),
У такому випадку працівник – волонтер пише відповідну заяву, а роботодавець в свою чергу всиновить наказ.
Якщо працівник повністю зайнятий волонтерством і не встигає працювати, то працівник може:
- взяти щорічну основну або додаткову відпустки, за бажанням працівника, із обмеженнями , що встановлює Закон України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану»,
взяти обов’язкову відпустку без збереження заробітної плати в порядку Закону України «Про відпустки» та Закон України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану»
Волонтери велика підтримка військових та громадян, які потребують допомоги. У свою чергу вони теж потребують підтримки, в тому числі від роботодавців, щоб не залишитись без роботи та доходу, поки вони допомагають країні.
