Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) – це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до ч.3 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають факти народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
- документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою;
- рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно з Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (далі – Правила), підставою для державної реєстрації смерті, зокрема є:
- лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о);
- фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о);
- лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о);
- рішення суду про оголошення особи померлою;
- рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
- повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
- повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть(пункт 1 глави 5 розділу III Правил).
Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.
Для розгляду справи про встановлення факту смерті у суді відділ державної реєстрації актів цивільного стану на прохання заявника складає письмову відмову у проведенні державної реєстрації смерті, у якій викладає причини неможливості проведення такої реєстрації.
Відповідно до статті 317 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) заяву про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, можуть подати члени сім’ї померлого, їхні представники або інші заінтересовані особи (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси). Заява про встановлення факту смерті може бути подана до будь-якого суду України за межами тимчасово окупованої території, незалежно від місця проживання заявника.
З заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території особа має право звернутись до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, за адресою м.Ужгород, вул.Загорська, буд.53, тел. 0 (312) 64-05-44, 64-47-95, e-mail: inbox@ug.zk.court.gov.ua.
Подати таку заяву про встановлення факту смерті можливо онлайн через сервіс «Електронний суд»: https://id.court.gov.ua/.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Заявники у справах за заявами про встановлення факту смерті, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справ даної категорії (пункт 21 частини першої пункт 21 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”).
Відповідно до ч.4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (стаття 319 ЦПК України).
Додатково звертаємо увагу, що в умовах воєнного стану відбуваються постійні зміни у законодавстві тому пропонуємо перевіряти інформацію на офіційних порталах відповідних органів.